Прощавай Навіки

В місто приходить вечір.
За вікном уже третій день листопад.
Я запалюю свічі. Передо мною фотографія твоя.
Знову і знову пам'ять
поверта мене в ті дні, в ті дні, в ті дні.
Знову і знову я сумую за ними.
Знову і знову пам'ять поверта мене в ті дні, в ті дні, в ті дні.
Знову і знову я сумую за ними.
Прощавай на віки,
останнє кохання.
Прощавай на віки.
І нема сумніших слів.
Липневий вечір,
кохані очі.
І нашу зустріч
вернуть вже не можна, можна, можна,